Тема 3. Лікарський контроль.
Методика комплексного лікарського обстеження. Визначення та оцінка фізичного
розвитку людини.
Хід роботи
Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків
Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків
Під фізичним розвитком людини розуміють
комплекс морфологічних і
функціональних властивостей організму, що визначає запас його фізичних сил. Стан здоров'я і
рівень фізичного розвитку людини
– це фактори, що визначають можливості та характер занять фізичними вправами й зумовлюють
особливості спортивного тренування.
Статура та стан опорно-рухливого апарату – важливі критерії спортивної орієнтації та послідовного
вибіру кандидатів у збірні команди, оскільки за інших рівних умов особи з певними типами статури
можуть досягати вищих спортивних результатів в
окремих видах спорту.
Комплексні лікарські обстеження за своїми завданнями поділяють на первинні, повторні й додаткові.
Первинне обстеження проводять перед початком занять, а у спортсменів – ще й на початку кожного
спортивного сезону. Головне завдання
цього обстеження – поглиблена оцінка морфологічних і функціональних особливостей організму та
стану здоров’я.
Повторні обстеження проводять періодично (від 2 до 5 разів на рік), залежно від стану здоров’я та
спортивної кваліфікації (у спортсменів) для визначення впливу фізичних навантажень на організм, їх
адекватності та внесення відповідних
корективів у процес оздоровчих або спортивних тренувань.
Додаткові лікарські обстеження проводять з метою допуску спортсменів до змагань, у зв’язку з
обставинами, що можуть негативно вплинути на стан здоров’я або спортивну працездатність (перенесена хвороба, підозра на перетренування тощо).
Крім
того, медичне забезпечення тренувального процесу передбачає проведення етапних, поточних і термінових
лікарських контролів.
Етапний контроль проводять для виявлення кумулятивних змін,
що виникають в організмі тих, хто займається
(переважно спортсменів), після закінчення
кожного етапу тренувального циклу, зокрема, для визначення динаміки тренованості, встановлення ознак
перевтоми, перетренованості, фізичного
перенапруження з внесенням, за необхідності, відповідних корективів у тренувальний процес.
Основним
завданням поточного контролю є аналіз
ступеня виразності відставлених
післянавантажувальних змін у функціональному стані основних фізіологічних систем організму, насамперед
ефективність процесів відновлення.
Терміновий лікарський контроль, включаючи лікарсько-педагогічні
спостереження (у якому бере участь лікар, педагог або тренер), проводять для оцінки термінових змін
функціонального стану провідних систем
організму безпосередньо в процесі тренування.
Комплексне лікарське обстеження включає наступні розділи:
1. Збір
анамнезу (загального і спортивного);
2.
Загальний лікарський огляд органів і систем;
3.
Лабораторні (загальні аналізи крові та сечі), інструментальні (ЕКГ, флюорографія) та інші додаткові (за
необхідності) методи дослідження;
4.
Визначення й оцінка фізичного розвитку, функціональних можливостей організму та стану здоров’я;
5.
Висновок за результатами комплексного лікарського обстеження;
6.
Вирішення питання допуску до занять тими чи іншими видами фізичних вправ;
7.
Рекомендації щодо режиму рухової активності, дози фізичних навантажень та інших
оздоровчо-профілактичних або реабілітаційних заходів.
Результати
комплексного медичного обстеження осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, заносяться у відповідний документ – лікарсько-контрольну карту фізкультурника
та спортсмена.
Анамнез
При
проведенні окремих етапів лікарського обстеження необхідно відзначити важливість збору анамнезу.
Ретельно зібрані анамнестичні відомості
– паспортні дані, анамнез життя та спортивний анамнез – мають важливе значення для попередньої оцінки
фізичного розвитку, фізичної підготовленості
та стану здоров’я, тим самим дозволяючи правильніше оцінювати показники, що будуть отримані
під час подальших досліджень, а
також для надання необхідних рекомендацій стосовно організації режиму дня, застосування профілактичних та
оздоровчих засобів, проведення занять
фізичними вправами.
Загальний анамнез збирають за загальноприйнятою схемою. Перш
за все, важливо отримати відомості про факти життя обстежуваного, що можуть
мати відношення до виникнення хвороб: побутові умови, бюджет на одного члена
родини, спадкові та інші хвороби у найближчих родичів, характер і періодичність
харчування, професія і специфіка роботи, сумісництво роботи з навчанням, спосіб
життя, шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків) тощо.
Визначення фізичного розвитку
Фізичний розвиток – комплекс морфологічних і деяких функціональних властивостей організму, що
успадковані (генотип), а також
набуті в процесі індивідуального розвитку (фенотип), та відображають ступінь відповідності
біологічного й календарного віку людини, визначають запас фізичних сил, витривалість і
дієздатність.
Фізичний
розвиток людини змінюється постійно протягом всього життя, але нерівномірно. Найбільші
кількісні зміни спостерігаються в дитячому, підлітковому та юнацькому віці, особливо до 18 років.
Фізичний розвиток –
поняття комплексне, тому й ознаки, що його характеризують, різноманітні:
Таблиця 1
|
Ознаки фізичного розвитку
|
|
|
Соматоскопічні
|
Антропометричні
|
|
Шкірні покрови
Ступінь жировідкладень
Розвиток м’язів
Форма грудної клітки
Форма спини
Постава та стан хребта
Форма ніг
Стан склепіння стопи
Тип тілобудови
|
Довжина тіла (стоячи та сидячи)
Маса тіла
Життєва ємність легенів (ЖЄЛ)
Окружності (шиї, грудної клітки,
талії,
живота, плеча, передпліччя,
стегна,
гомілки)
Діаметри (плеча, грудної клітки,
таза)
Сила м’язів кисті та станова
Товщина підшкірної жирової
клітковини
Склад маси тіла (жирового,
м’язового
та кісткового
компонентів)
|
Дослідження фізичного розвитку дозволяє визначити форми, розміри
та пропорції частин тіла, а також деякі функціональні можливості організму.
Найбільш розповсюдженими і доступними методами
дослідження фізичного розвитку є методи соматоскопії (зовнішнього
огляду тіла) і антропометрії (виміру певних розмірів тіла).
Особливості постави. Постава
– це звична поза людини,
звичка триматися стоячи і сидячи. Постава
зазвичай оцінюється в положенні стоячи.
При
правильній поставі голова і тулуб знаходяться на одній вертикальній лінії, плечі розгорнені,
злегка опущені або на одному рівні, лопатки притиснуті, фізіологічні кривизни хребта виражені
нормально, груди злегка опуклі,
живіт втягнутий, ноги випрямлені в колінних і кульшових суглобах.
При
дослідженні постави необхідно визначити положення голови, плечового поясу, вираженість фізіологічних
кривизн хребта, форму грудної
клітки, живота, ніг.
Положення голови. Для того, щоб правильно оцінити положення голови, потрібно встати обличчям до
обстежуваного, оглянути його, а потім
повернути в профіль.
Голова
може бути на одній вертикалі з тулубом або нахилена вправо, вліво, відкинута назад або подана
вперед. При різкій подачі голови вперед значно порушується постава, що нерідко можна спостерігати у спортсменів.
Плечовий пояс. При огляді спереду визначається, чи на
одному рівні знаходяться плечі.
У цих
випадках необхідно повернути обстежуваного спиною до себе, підійти до нього і поставити великі пальці під
кути лопаток, при цьому руки дослідника повинні
бути випрямлені в ліктях. За допомогою
цього прийому виразно визначають, яка лопатка і, відповідно, яке плече вище або нижче за інше.
При
огляді з боку спини одночасно визначають, чи немає крилоподібності лопаток, тобто такого їх
положення, при якому кут лопатки
настільки відстає від грудної клітки, що під нього можна підвести кінчики пальців або навіть долоню.
Відставання кута лопатки звичайно спостерігається у людей зі слабкою мускулатурою спини. Від
істинної криловидності лопаток
потрібно уміти відрізняти помилкову, коли враження про криловидність створюється за рахунок сильного розвитку мускулатури, наприклад у гімнастів. В цьому випадку під кут
лопаток пальці провести не можна.
Хребет. Постава залежить від стану хребта –
вираженості його фізіологічних кривизн у
передньозадній (сагітальній) площині.
Він має
чотири кривизни: дві опуклістю вперед – шийний і поперековий лордози і дві опуклістю назад – грудний і
крижово-куприковий кифози.
При
дослідженні хребта обстежуваного потрібно поставити боком до себе в половину оберту так, щоб була
видна спина. При нормально виражених
фізіологічних кривизнах хребта лінія спини має красиву хвилясту форму. Найбільш виступаючі точки
грудного і крижово-куприкового кифозів зазвичай розташовуються на одній
вертикалі.
При
визначенні форми спини можна використати пальпацію, проводячи пальцями по остистих відростках.
Форма спини може бути нормальною при помірно виражених кривизнах хребта; кругло-ввігнутою (сідловидною), якщо грудний кіфоз і поперековий лордоз різко виражені; круглою, якщо дуже сильно виражений
грудной кіфоз, що захоплює частину поперекового відділу хребта; і плоскою, коли фізіологічні кривизни
згладжені або зовсім відсутні.
При
дослідженні хребта треба також визначити, чи немає бічних викривлень – сколіозів. Для цього дослідник стає позаду обстежуваного і пропонує йому нахилити голову вперед і
звести плечі. Остисті відростки хребців
при цьому ніби підводять шкіру. Потім дослідник прикладає кінцеві фаланги вказівного і середнього
пальців по обидва боки остистого відростка сьомого шийного хребця і, сильно притискуючи до тіла обстежуваного, проводить ними зверху вниз
уздовж остистих відростків від
шиї до крижів. Від тиску на остисті відростки на фоні двох рожевих смуг виходить біла смуга, що дає чітке
уявлення про можливі викривлення.
При сколіозі змінюється також величина так званих «трикутників талії» – щільовидних просвітів трикутної форми, розташованих між тулубом і внутрішньою
поверхнею вільно звисаючих рук з
вершиною трикутників на рівні талії. Для визначення «трикутників талії» потрібно повернути обстежуваного
спиною і перевірити, чи розслаблені
у нього руки. Після цього визначають симетричність «трикутників талії». При
сколіозі на опуклій його стороні «трикутник» зменшується аж до його зникнення, а на ввігнутій – збільшується.
Грудна клітка. У нормі вона може мати циліндрічну, конічну або плоску форму. Для
визначення форми грудної клітки дослідник сідає на стілець і розташовує
великі пальці вздовж ребрових дуг обстежуваного так, щоб кінчики пальців стикались в
області вершини міжреберного кута.
Якщо при
цьому великі пальці утворюють кут, що дорівнює 90°, то грудна клітка має циліндрічну форму, якщо кут
більше 90° – конічну, а при куті менше 90° – плоску.
Форма живота. Живіт нормальної форми симетричний і
злегка виступає. Проте він може бути втягнутий
або різко виступати вперед, бути відвисним або асиметрічним.
Стан опорно-рухового
апарату
Форма рук. Руки називаються прямими, якщо передпліччя розташовані на одній осі з плечем. При
визначенні форми рук потрібно, щоб
обстежуваний витягнув їх, не напружуючи вперед (долонями вгору), і з'єднав кистями (з боку мізинця). Якщо
руки прямі, то вони не стикаються в області ліктів, при Х-подібній формі – стикаються.
Форма ніг. Ноги можуть бути прямими, Х- та О-подібної
форм. Для
визначення
форми ніг потрібно, щоб обстежуваний поставив п'яти разом і злегка розвів носки. М'язи ніг при цьому
не повинні бути напружені.
Ноги
називаються прямими, якщо
подовжні осі гомілки збігаються з подовжніми осями стегна. При цьому ноги стикаються в області внутрішніх кісточок і внутрішніх виростків
стегна. Ноги О-подібної форми стикаються тільки в області внутрішніх
кісточок, Х-подібної – в
області внутрішніх виростків стегна. Ступінь О- та
Х-подібної форм вимірюється відстанню
в сантиметрах між внутрішніми виростками стегна або між внутрішніми кісточками.
Стопи. Опорна і ресорна функції стопи
забезпечуються її склепінчастою будовою –
подовжнім і поперечним зведеннями. При дослідженні стоп обстежуваний стає босими ногами на тверду опору (підлогу, лаву, табурет) і встановлює
стопи паралельно на відстані 10–15 см. Визначається положення п’яткової кістки відносно гомілки
(вигляд ззаду). При нормальній стопі осі гомілки і п'яти збігаються, при подовжній плоскостопості утворюють кут, відкритий назовні – так
звана вальгусна установка п'яти.
Нормальне подовжнє внутрішнє зведення в такому положенні добре видиме у вигляді ніші від кінця першої плюснової
кістки до п'яти. У цю нішу можна вільно ввести
кінці пальців. У разі вираженої плоскостопості
внутрішнє зведення притиснуте до опорної поверхні.
Рухливість суглобів. Визначається рухливість
великих суглобів: кульшових, колінних,
гомілковостопних, плечових, ліктьових і променевозап’ястних.
З цією
метою обстежуваному пропонують продемонструвати ступінь максимально можливого згинання і розгинання в цих
суглобах.
При
цьому необхідно відзначити: а) надмірне розгинання («переразгинання») суглобів, особливо
колінного і ліктьового, що частіше буває у жінок; б) зменшення амплітуди руху, пов'язане з
індивідуальними анатомічними
особливостями, підвищеним тонусом м'язів або наслідками травми (захворювання) суглоба; в)
«розпущеність» суглоба, що супроводжується
частими підвивихами і вивихами.
Розвиток мускулатури. При огляді
визначається ступінь і рівномірність
розвитку мускулатури, її рельєфність.
Ступінь
розвитку мускулатури оцінюється як
хороший, задовільний і слабкий. При невеликому об'ємі м'язів, відсутності
рельєфу (коли «малюнок» м'язів не є видимим через покривні тканини) і зниженому тонусі м'язів
(знижений еластичний опір м'язів при здавленні й обмацуванні) розвиток м'язів оцінюється як
слабкий. Середній розвиток м'язів визначається
при середньо вираженому об'ємі, задовільному тонусі м'язів, при мало
вираженому рельєфі. Хороший розвиток
мускулатури – це добре виражені рельєф, об'єм і тонус м'язів.
Угодованість (тобто
ступінь розвитку підшкірної жирової клітковини). Розрізняється нормальна,
знижена і підвищена угодованість.
Визначаються
також рівномірність і можливе локальне
відкладення жиру.
Для
оцінки угодованості, крім огляду, використовується метод пальпації – пальцями захоплюють шкірну складку
шириною не менше 5 см (на
животі в місці перетину середньоключичної лінії і горизонтальної лінії, що проходить через пупок; на спині під
кутом лопатки, на стегні). При зниженій угодованості кістковий і м'язовий рельєфи виразно є видимим, при пальпації шкірної складки великий і
вказівний пальці легко промацують
один одного. При нормальній угодованості
кістковий і м'язовий рельєфи злегка
згладжені, шкірна складка береться вільно, але кінці пальців промацуються невиразно. При підвищеній угодованості кістковий і м'язовий рельєфи згладжені, шкірна складка
захоплюється насилу.
Стан зовнішніх покровів. Необхідно визначити колір видимих слизових оболонок і шкіри. Крім того, оцінюється характер
поверхні шкіри, її еластичність
і вогкість (пальпаторно), наявність різних змін (висипань, омозолілостей, потертостей, попрілостей, рубців тощо).
Слизова губ може бути
рожевою, блідою, синюшною; кон'юнктива очей –
нормальна, бліда, гіперемірована.
Забарвлення
шкіри – нормальне, бліде, смугляве, жовтяничне. Визначаються також місцеві виражені зміни шкіри
(наприклад, темна пігментація в області внутрішніх поверхонь стегон), поверхня
шкіри гладка або шорстка, наявність лущення, різні висипання, рубці тощо.
Вогкість шкіри
(суха,
нормальна, підвищена) визначається тильною поверхнею руки
дослідника.
Тургор шкіри – це пружність
шкіри при захопленні її в складку. Він може бути
нормальним при швидкому зникненні складки і зниженим при недостатньо швидкому зникненні.
Загальна характеристика статури. При огляді необхідно вирішити, до якого
конституціонального типу статури (астенічному, гіперстенічному
або нормостенічному) належить обстежуваний.
Астенічний тип
(вузько-довгий) характеризується переважанням довготних
розмірів над широтними: кінцівки довгі й тонкі, тулуб короткий, грудна клітка довга і вузька, сплощена, епігастральний кут гострий, голова вузька або яйцеподібна, обличчя витягнуте, шия тонка і довга, м'язи розвинені слабо, довгі, тонкі; угодованність знижена,
шкіра бліда, суха; нерідко спостерігаються порушення
постави (сутулуватість, кругла спина).
Гіперстенічний
тип (коротко-широкий) характеризується переважанням
широтних розмірів; кінцівки короткі, товсті, тіло довге, щільне, шия коротка, плечі широкі; грудна клітка коротка, широка, епігастральний кут тупий; живіт довгий і добре виражений; таз широкий, підшкірна жирова клітковина сильно розвинена; мускулатура добре розвинена, але внаслідок хорошої угодованості малорельєфна; м'язи короткі й товсті, кістяк широкий, хребет часто має посилений
поперековий лордоз.
Нормостенічний тип є варіантом
пропорційної атлетичної статури.
У нормостеніків длінотні і широтні розміри
пропорційні; плечі достатньо широкі, таз
вузький; грудна клітка добре розвинена, епігастральний кут біля 90°, мускулатура добре розвинена й рельєфна, угодованість помірна.
Антропометрія – грецьке слово, що означає
«вимірювання людини». Під антропометрією розуміють
вимірювання людського тіла.
Довжина ніг вимірюється
сантиметровою стрічкою від великого рожна стегна до
опорної поверхні. Обстежуваний стає по стійці «смирно».
В деяких випадках довжину ніг визначають за
допомогою віднімання від довжини зросту
стоячи довжину зросту сидячи. Точність вимірювання має бути до 0,5 см.
Довжина рук також
вимірюється сантиметровою стрічкою від верхнього краю
акроміального відростка лопатки до кінця середнього пальця опущених рук з випрямленими пальцями. Точність вимірювання до 0,5 см.
Окружності тіла вимірюють
сантиметровою стрічкою, що має достатньо
щільно прилягати до тіла.
Окружність шиї вимірюється
сантиметровою стрічкою у нижньої частини шиї під
кадиком.
Окружність грудей визначається
при вдиху, видиху і під час паузи.
Сантиметрову стрічку накладають ззаду під прямим
кутом до лопаток, спереду у чоловіків і дітей по нижньому
краю навколососкових кружків, а у жінок – над
грудними залозами на місце прикріплення четвертого ребра до грудини (на рівні середньогрудинної точки). При накладенні стрічки обстежуваний трохи підводить руки, потім опускає їх і стає в спокійне положення.
Окружність талії. При вимірюванні
окружності талії сантиметрову стрічку накладають
горизонтально на талії на 3–4 см вище за гребені
клубових кісток і декілька вище пупка. Під час вимірювань обстежуваний не має втягувати або вип'ячувати живіт.
Окружність плеча визначається в
напруженому і розслабленому стані. Спочатку
окружність плеча вимірюється в напруженому стані, для чого обстежуваний з напруженням згинає руки в лікті. Сантиметрову стрічку накладають в місці найбільшого потовщення біцепса. Потім руку випрямлюють і вільно опускають вниз, при цьому стрічку не знімають і не зсовують, щоб зробити вимірювання в тому ж місці. Обчислюють і записують різницю між величинами вимірювань.
Окружність стегна і
гомілки вимірюються в спокійній стійці, ноги обстежуваного
розставлені на ширину плечей. Вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Стрічку накладають горизонтально під складкою сідниці й навколо найбільшого об'єму гомілки.
Сила м'язів кисті вимірюється
кистьовим динамометром на обох руках.
Динамометр з граничним зусиллям, але без ривка і додаткових рухів стискається рукою, відведеною убік. Вимірювання повторюють двічі; записують кращий результат з точністю до 2 кг.
Методики
оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків
Критерії
комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків
1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.
2. Рівень функціонального стану основних систем організму.
3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу чинників
навколишнього середовища.
4. Рівень нервово–психічного і фізичного розвитку, що досягнутий, та
ступінь його гармонійності.
Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей і
підлітків за групами здоров’я. Виділяють 5 груп здоров’я.
Перша група
здоров’я – Здорові діти і підлітки з гармонійним
розвитком та рівнем розвитку функціональних
систем організму, що відповідає вікові.
Друга група
здоро’я – Здорові діти і підлітки, що мають функціональні
та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та
хронічних захворювань, тобто часто і тривало хворіють.
Третя група здоров’я
– Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані
компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.
Четверта
група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними
захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними
можливостями організму.
П’ята група
здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними
захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними
можливостями організму.
Фізичний
розвиток дітей і підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних
(антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних
показників з їх подальшою оцінкою за допомогою методу сигмальних відхилень, за
шкалами регресії, з використанням комплексного та центильного методів.
До соматоскопічних
показників відносять
стан шкірних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання,
характеристики опорно–рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта,
ніг та стоп), а також ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на
лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток
щитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків).
Лордоз характеризується занадто сильно увігнутим
поперековим відділом хребта.
Кіфоз — це загальна назва порушень постави, для
яких характерне викривлення верхньої частини хребта. Таким чином, до кіфозу
відносяться різні типи порушень, від ледь помітної сутулості, до Горбатов.
Сколіоз — це тип порушення постави, який завжди є
порушенням і його необхідно лікувати.
Завдання І
Для
розподілу дітей на медичні групи для занять фізкультурою визначається стан
здоров'я та фізичний розвиток дитини. Який основний показник фізичного розвитку
дітей та підлітків?
A. Зріст
B.
Маса тіла
C.
Окружність грудної клітки
Д.
Життєва ємність легень
Е. М'язова сила
Завдання
2
Під
час медичного обстеження студентів і курсу на кафедрі фізичного виховання
антропометричні показники оцінювали з урахуванням сигмальних відхилень. Який
метод оцінки був застосований
А. Стандартів
В.
Кореляції
С.
Індексів
Д.
Профілів
Е.
Перцентілів
Завдання 3
Лікар
проводить обстеження студентів, що займаються фізкультурою. Визначає щільність
заняття. Кваліфіковано проведене заняття має моторну щільність уроку
А.
30-40%
В.
40-50 %
С.
50-60%
Д.
60-70%
Е. 70-80%
Заповнення медичної картки студента
Узагальнені висновки
